Ми продовжуємо розповідь про талановитих творчих українок в Познані. І сьогодні розкажемо вам про хореографа Ольгу Чопей із с. Сливки, що на Івано-Франківщині.

Тендітна, легка мов пер’їнка Ольга Чопей на початку війни вивезла з України своїх двох маленьких дітей, дісталась до Познані і згуртувала навколо себе більше 700 українських жінок, яким допомагає в адаптації в нових умовах польського життя. Окрім того, вона створила в столиці Великопольщі танцювальний колектив, який вже займає на професійних змаганнях призові місця.

Вдома на Івано-Франківщині Оля керувала дитячим танцювальним колективом For Sliv, у я кому було більше 100 діточок. Разом із чоловіком вони будували новий будинок для своєї родини «Ми саме мали вставляти вікна, я вже все продумала і прорахувала, як зробити ремонт», – розповідає Оля.

Але війна змінила всі плани. 5 березня Оля взяла двох своїх діточок – шестирічного Степана та чотирирічну Олександру, посадила їх у машину і повезла до Польщі.

«У нас куми були в Познані. Вони обіцяли допомогти на перший час. Тому поїхали саме до цього міста», – пояснює Оля.

Тут, коли вона пішла влаштовувати дітей до садочку, їй порадили звернутись за допомогою до Міського осередку помочі родинам в Познані. Там Оля отримала допомогу на дітей. А добра пані адміністратор, яка допомагала заповнити папери, дала контакти пані Івони, яка  керує центром культури Spojnik.

«Мені порадили туди звернутись, і я дякую Господу за добрих людей і за те, що він звів мене із Івоною. Бо це дуже чуйна, відкрита і обра людина. Вона допомагає мені в усьому. Завдяки їй я маю роботу, місце, де можу проводити репетиції та збори українських жінок в Познані», – розповідає Оля.

Життя на новому місці

Зараз в центрі культури Spojnik Оля проводить танцювальні курси для дітей і так заробляє собі на життя.

В приміщенні цього ж центру їй дозволили збирати українок, які хочуть і вміють танцювати. І дуже швидко у Олі зібрався український танцювальний колектив «Черемшина».

«Костюми шиємо собі самі. Гроші на матеріали дають спонсори. Ми виступаємо на благодійних концертах аби підтримати ЗСУ. Також танцюємо для поляків аби віддячити їм за все, що вони для нас роблять», – каже Оля.

До роботи і танцюристами Оля залучила ще трьох хореографів. Дівчата працюють щодня і мають досить щільний графік виступів. Наприкінці минулого місяця колектив «Черемшина» взяв участь у

Міжнародному конкурсі у Туруні, який відбувся на честь допомоги ЗСУ. Ми зайняли друге місце і я вважаю, що це дуже непоганий результат.

Окрім занять хореографією Оля веде активну соціальну роботу. Вона створила вайбер групу українок в Познані, яка налічує більше 700 осіб із всього Великопольського воєводства.

«Я хотіла зібрати дівчат, які живуть поряд із Старим Ринком, аби зустрічатись, обмінюватись інформацією, підтримувати одна одну. Але в результаті на ці зустрічі почали приїздити українки з усієї Познані та навіть із інших міст», – розповідає Оля.

Зараз зустрічі українок в Познані відбуваються щотижня. Ці збори тематичні. Познайомитись із дівчатами і допомогти своїми порадами та інформацією приходять представники влади міста, психологи, тренери, поліцейські, представники різних державних установ тощо.

«На днях ми провели перший творчий вечір і зібрались із дівчатами аби послухати військову поезію і згадати про те, що в нашій країні йде війна. Бо ми не соромимося, що ми українці і завжди будемо горнутися до своєї землі», – ділиться Оля

Плани

Планів у Олі багато. Вона збирається і надалі виступати із колективом «Черемшина», тренувати польських та українських діток. Та, по можливості, допомагати хлопцям в ЗСУ.

«Ми маємо також не забувати, що у нашій країні йде війна. І нагадувати про це полякам. Нажаль, все це затягнулось, люди втомились і трохи зневірились, окрім того за домашніми клопотами і різними справами вже просто забувають про те, що на нашій батьківщині гинуть хлопці, які роблять все можливе, аби ми могли повернутись до рідних домівок», – вважає Оля.

Дівчина думає про створення фундації або товариства, яке буде оформлене юридично. А поки що займається своєю малечею, яка влітку ходить за мамою хвостиком і супроводжує її на всіх заняттях та зустрічах.